Євген Луняк – офіцер 31-ї окремої механізованої бригади. Він – доктор історичних наук, до приходу на військову службу обіймав посаду професора Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, завідував кафедрою історії України. Родом з Дніпродзержинська (нині Кам’янське, – ред.). За науково-педагогічну роботу був стипендіатом Кабінету Міністрів України, отримав звання “Відмінник освіти”. Також за наукові здобутки визнавався “людиною року” в 2017 році у Ніжині.
Євген займався дослідженням історичних взаємин України і Франції. Також закінчив військову кафедру як фахівець з морально-психологічного забезпечення (МПЗ). Раніше таких офіцерів називали “замполітами”. Виховує трьох дітей. Має понад 200 наукових праць. У 2014 році, ще до початку мобілізації, науковець одразу пішов до військкомату. Як він сам каже: «Більше зіграла роль не історика, а чоловіка, громадянина». Отримав зброю, позивний “Професор” і пішов воювати.
Недостатня обізнаність в історії, на думку Євгена, призводить до війн. Для українців це найбільш актуально, адже якби українці добре знали історію своєї країни, Росія не змогла би анексувати Крим і проголосити так звані “ДНР” та “ЛНР”. Чи зможуть українці засвоїти історичний урок і не повторювати помилок минулого? В який історичний час живе Україна? Чи розумів історик “амбітні” плани Путіна і яка зараз в нього кінцева мета? За що Євген воює і що для нього буде перемогою?
Про це та про війну з 2014-го Євген Луняк розповів в інтерв’ю Ксенії Рекун.Передумови російсько-української війни
Чи думали Ви, ще до 2014 року, що Путін розпочне війну? Ви як історик, не могли не проводити паралелі, розглядати різні сценарії розбудови України після проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.Передумови до цієї війни були відомі ще раніше. Давайте згадаємо, що у Криму були проросійські акції, там свого часу намагалися проголосити і Незалежність Криму з Президентом Юрієм Мєшковим і оголошували, що Севастополь – російське місто.
Як повідомляла “Радіо Свобода”, за Юрія Мєшкова у 1994 році проголосували майже 73% кримських виборців. Першим президентом Криму стає юрист, лідер “Республіканської партії Криму”. У минулому ‒ адвокат та слідчий прокуратури. У березні 1995 року український парламент скасовує кримську Конституцію 1992 року, а разом із нею ‒ посаду президента Криму.
Кримський парламент голосує за референдум. Тоді, людям пропонували вибрати статус півострова ‒ самостійну проросійську республіку чи українську автономію. Цей референдум так і не відбувся. Україна відновила свій суверенітет на півострові. Позбавленого посади Юрія Мєшкова вивезли до Москви російські військові. Таким чином, він пробув “президентом Криму” з 1994 по 1995 рік.
У 2003 році, давайте згадаємо острів Тузла, який росіяни намагалися загарбати.
Як повідомляла АрміяInform, 29 вересня 2003 року з території РФ почалося не узгоджене з українською стороною спорудження дамби через Керченську протоку до українського острова Тузла. Офіційною метою будівництва було з’єднати з Тузлою російський берег протоки в районі станиці Тамань Темрюцького району Краснодарського краю.
До цього все підходило, та що почнеться повномасштабна війна, якось не хотілось вірити. Хоча настрої в Росії були давно. У 2008 році я був у Брянську і місцеві люди мені казали: “Зараз ми в Грузії наведемо порядок, а далі – в Україні”. Я їм казав, що у нас все нормально, не треба лізти до нас. Ми самі розберемось з нашими внутрішніми проблемами. Вони говорили: “Ні. Ми Україну так не можемо залишити. Це наша братня держава. Наш братній народ і ми повинні її захищати від заходу”. Тобто, ця ідеологія імперського, великодержавного шовінізму була дуже давно, задовго до Путіна, а він є її найбільшим носієм, лідером.
Що вас спонукало піти служити у 2014 році?
Відповідно до внесених змін до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, під час воєнного стану призову не підлягають наукові й науково-педагогічні працівники вишів, коледжів, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь.
Того ж дня, коли росіяни обстріляли наші позиції був поранений командир роти майор Карпов. Він понад півроку перебував на лікуванні. Тому, фактично, вже на другий день я почав виконувати обов’язки командира роти. Рота була на той час дуже великою, але, власне кажучи, будучи заступником командира, я виконував ті завдання, які ставились перед ротою. У нас стояли завдання: спочатку охорона підступів до Ніжина, обладнання оборонних позицій, далі – утворення блокпостів на тих місцях, де вже були створені укріплення, і охорона важливих державних об’єктів від можливого проникнення ворожих ДРГ. Ці завдання я виконував до січня 2023 року.
Я не міг допустити, щоб ворог зайшов у Ніжин. Ви знаєте, відчуття було дуже складне, тому що ворог за день пройшов відстань в 200 кілометрів. Я знав, що в той час ведуться бої в Чернігові, за Черніговом, під Черніговом, ведуться бої під Києвом. Чесно кажучи, я думав, що я навряд чи зможу довгий час прожити. Знаючи, яка сила підступила – 120 одиниць бронетехніки, а ми маємо лише стрілецьку зброю, і не були готові протистояти танковій навалі. Але так сталося, що наші люди проявили героїзм: робили коктейлі з запальною сумішшю.
Професор Євген Луняк. Ніжин. Чернігівщина
Березень 2022 рік. Тільки видали військову форму. ФОТО: Євген Луняк
Особливо я хотів би відзначити мешканців Крут. Там, де колись був приклад героїзму в 1917 році, місцеві зробили завали з дерев на шляху російських загарбників. Ці завали зупинили російські танки, і це дозволило нам підготувати кращу оборону.
Я бачу, що в Росії зараз уже нагрівають переломні явища. Тобто, ми бачимо, що росіяни самі починають зневірюватись у цій війні. Ми втомилися, але нам треба цей час витримати, тому що, я вважаю, що в наступному році ми побачимо суттєві зміни. І ці зміни будуть на краще для України. Тобто, російська армія вже починає сипатись. Багато є прикладів, коли окремі підрозділи починають бунтувати, вони не хочуть вмирати.
Власне кажучи, а за що воюють росіяни? За те, щоб “приєднати” Авдіївку. Вони про цю Авдіївку до 2022 року взагалі не чули. Вони навіть не знають, за що. Одне діло, якби вони воювали на своїй території: за Смоленськ, Ростов. А тут за Авдіївку, за Бахмут. Для них ці назви практично нічого не значили. І за це вони повинні вмирати? Багато російських солдатів розуміють, що ця війна не має якоїсь перспективи. Я вважаю, що це розуміння буде посилюватись.
Далі ми можемо побачити певні зміни в самій російській політиці, але дійсно тут головне нам вистояти. Якщо посиплеться Росія, то зрозуміло, що Україна отримує набагато більше можливостей для того, щоб повернути втрачені території. І знову відновити свій суверенітет над тими землями, які були окуповані.
Як для історика, що для Вас перемога?Як історик, я буду приймати той результат, який буде. Тому що історики – люди, які аналізують минуле. Як громадянин України для мене перемога – це визволення територій визначених Конституцією України.