“Не загинути на 5-річчя сина”, – таким було бажання Юрія Борисюка. Про це розповіла його дружина Юлія. Сьогодні, 20 вересня, вона попрощалася із своїм коханим чоловіком у його рідному селі Серединці Судилківської громади, що в Шепетівському районі.
Юрій Борисюк народився 27 грудня 1990 року в Серединцях. Там він закінчив школу й далі вступив до Рівненського національного університету водного господарства, здобув спеціальність інженера.
Далі була робота на Рівненщині. Тут він зустрів кохану Юлію. Проживали у Рівному та ростили сина. 2 вересня тому виповнилося 5 років.
«В одній з розмов Юрій говорив про все пекло, яке він там бачив і його бажанням було — не загинути на 5-річчя сина, 2 вересня. Він знав та розумів, як мені важко одній з дитиною. Але постійно повторював, що тепер, доки його немає поруч, я маю бути сильною, маю боротися за нас двох», – розповідає дружина Юлія.
На час цієї розмови Юрій Борисюк вже був на Донеччині. Виконував свій військовий обов’язок. До цього була мобілізація Рівненським ТЦК та СП та навчання в Англії. Як повідомляють в Судилківській громаді, військовий ще тиждень вчитися у Кривому Розі. Та вже через чотири дні його направили на Донеччину. Тут був командиром аеромобільного відділення.
Загинув Юрій Іванович Борисюк 13 вересня внаслідок мінометного обстрілу противником в одному з населених пунктів на Донеччині. Йому назавжди 32
Односельці зустріли воїна та провели в останню дорогу «живим коридором» Шани. Зранку прощання з Героєм відбулося на Майдані Незалежності в Рівному. Поховали Юрія Борисюка в рідному селі Серединці з усіма військовими почестями.